Напевно майже у кожної країни Європи є сторінка історії з WWII, яку б та хотіла вирвати з підручника, спалити і ніколи не згадувати. У Франції це період весни-літа 1940 року: країна, що мала гарантувати безпеку Європи, капітулювала за шість тижнів. Вона здалась настільки швидко, що ми ледь розтягнули цей епізод на 30 хвилин: жодних великих битв чи зіткнень. Пляма сорому така велика, що й зараз про це говорять неохоче. А Франція ж по правді була величезною, сильною, могутньою. Керівництво країни підвело нерозуміння тогочасних реалій і того, що відбувається навколо: пишу про WWII, а відчуття, що ніби про сьогодення. Україні є чим пишатись сьогодні: у протистоянні «другій армії світу» ми вдало захищаємось. Навіть велика битва за Донбас, що почалась у середині квітня, військам рф так і не далась: Луганська та Донецькі області все ще не окуповані.